5 клас Природознавство






























































































































































































































































































Отже, що таке – природне угрупування?
 Природне угруповання — це сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які пристосувалися до умов життя на від­повідній території і впливають одні на одних та на навколишнє середовище. У ньому здійснюється й підтримується кругообіг речовин. Можна виділити різномасштабні природні угрупо­вання — материк, океан, ліс, луку, тайгу, степ, пустелю, ста­вок, озеро. Дрібніші природні угруповання входять до більших. Людина створює штучні угруповання, наприклад поля, сади, акваріуми.
Кожному природному угрупованню властиві різноманітні взає­мозв’язки: за живленням, місцем життя тощо.
Що є основною формою зв'язків між організмами?
Основна форма зв’язків між організмами в природному угру­пованні — це зв’язки живлення. Початковою, вихідною ланкою в будь-якому природному угрупованні, первісним джерелом нагро­мадження енергії є рослини. Тільки вони, використовуючи й акумулюючи енергію Сонця, з мінеральних речовин, що є в ґрунті чи воді, та вуглекислого газу утворюють органічні речовини. Рослинами живляться рослиноїдні безхребетні й хребетні тварини. А ними в свою чергу живляться м’ясоїдні тварини — хижаки. Так у природних угрупованнях виникають зв’язки «живлення, ланцюг живлення: рослини — рослиноїдні тварини — м’ясоїдні тварини (хижаки). Іноді цей ланцюг ускладнюється: першими хижаками можуть живитися другі, а ними — треті. Наприклад, гусінь поїдає рослини, а її поїдають хижі комахи, які є їжею для комахоїдних птахів, на яких у свою чергу полюють хижі птахи.
Нарешті, до складу природного угруповання входять ще різні організми, які живляться відходами: відмерлими рослинами чи їхніми частинами (гілками, листям), трупами загиблих тварин, екскрементами. Це жуки -гробарики, дощові черв’яки. Але основну роль у розкладанні органічних речовин відіграють цвілеві гриби та бактерії. Саме вони доводять розклад органічних речовин до мінеральних, які знову можуть бути використані рослинами. Отже, в природних угрупованнях відбувається кругообіг речовин.
Які ще зв'язки між організмами існують в природних угрупуваннях?
Крім зв’язків живлення, у природних угрупованнях існують ще й інші зв’язки. Зокрема, рослини в будь-якому місці створю­ють особливий мікроклімат. Різні фактори неживої природи — температура, вологість, освітленість, рух повітря або води — під пологом рослин помітно відрізняються від тих, що характерні для тієї чи іншої місцевості. Зміна цих факторів під прикриттям рослин завжди менш різка, ніж на відкритому просторі. Напри­клад, у лісі вдень прохолодніше, більше вологи й свіжіше повітря, а вночі тепліше й затишніше, ніж у полі, де нема дерев. Навіть на луці, вкритій тільки травою, температура й вологість на поверхні інші, ніж на голій землі. До того ж, тільки рослинний покрив уберігає ґрунт від ерозії — розпилення й розмивання.
Природно, що від мікроклімату залежать і видовий склад, і життєдіяльність тварин, які населяють дане угруповання. Кож­ний вид тварин вибирає для себе такі місця, де є не тільки достатня кількість їжі, а й відповідна температура повітря, освіт­леність, умови для влаштування гнізд та нір.
Чи впливають тварини в природних угрупуваннях на рослини?
Зі свого боку тварини в природних угрупованнях теж впли­вають на рослинність. Багато квіткових рослин запилюються комахами, іноді навіть якимись певними видами, без яких вони не можуть розмножуватися. Тварини розповсюджують насіння деяких рослин. Чимало тварин, насамперед дощові черв’яки, роз­пушують ґрунт, завдяки чому в нього легше і глибше проникають вода та повітря і швидше розкладаються органічні рештки.
Вище сказане пояснює чому природні угрупування поділяють, в свою чергу, на тваринні угрупування та рослинні угрупування..
Що є основною ознакою рослинного угрупування?
Однією із ознак рослинного угрупування є ярусність: рослини різної висоти розташовують свої  надземні органи на різних рівнях, частково перекриваючи один одного. Різні рослинні угрупування характеризуються різним числом ярусів. У сосновому лісі може бути від двох до п'яти ярусів. Але число ярусів може бути і більшим.  Число ярусів збільшується із збільшенням числа видів, поліпшенням умов існування, віком угрупування.
Одноярусних рослинних угрупувань не буває.
Крім надземної існує підземна ярусність: розташування кореневої системи різних видів на різній глибині.

Дайте визначення поняттям:
а) угрупування;
б) чинники живої природи;
в) харчові зв'язки або ланцюги живлення;
г) ярусність рослин в лісі.




Грунтове середовище життя

Опрацювати матеріал


Водне середовище життя  

НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ  


ОСОБЛИВОСТі







СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЯ  – це все, що оточує організм (умови, в яких живуть організми).

НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ найрізноманітніше за своїми умовами (освітленість, температура, зволоженість, наявність повітря), тому завдяки сприятливим умовам світ його мешканців різноманітний.
Комахи і птахи певний час використовують повітряні течії для переміщення, а потім шукають опору наземній поверхні.


РОЛЬ ЧИННИКІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ:
ЧинникВплив
світловідчувається при зміні дня та ночі
температуразміна температури зі зміною дня і ночі, порами року
вологістьрозрізняють  посушливі райони та добре зволожені
газовий склад повітрязабруднюється шкідливими викидами

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ наземно-повітряного середовища:
• достатньо світла і повітря;
• значні зміни температури упродовж доби і протягом року (відчутними є добові і сезонні коливання температури);
• водозабезпеченість залежить від опадів;
• тварини для орієнтації у просторі добре використовують органи зору, слуху, нюху;
• тварини бігають за допомогою кінцівок (олень, кінь, собака, вовк), стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок (жаба, кенгуру, зелений коник, заєць, тушканчик), повзають за рахунок хвилеподібних вигинів тіла (вуж, гадюка, змія).
• до польоту здатні птахи, комахи, білки-летяги, кажани.

Способи руху тварин наземно-повітряного середовища.
Способи рухуПриклади тваринПристосування
Біг
Лисиця, вовк, кінь, олень, собака, кітБігають за допомогою кінцівок
Стрибки
Кенгуру, тушканчик, коник, жаби, заєцьСтрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок
Політ
Птахи, кажани, комахи, білки-летягиЛітають за допомогою крил, крилоподібних кінцівок
Повзання
Вуж, гадюка, зміяПовзають за рахунок хвилеподібних вигинів тіла

Основні особливості наземно-повітряного середовища: достатньо світла і повітря, дуже різноманітні зволоженість і температура повітря.

ПРИСТОСУВАННЯ ТВАРИН до наземно-повітряного середовища:
• більшість тварин мають добре розвинені органи зору;
• добре орієнтування за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху;
• спілкування за допомогою звуків;
• у спеку тварини ховаються в нори (скорпіон, павуки тарантул і каракурт, ховрахи, миші полівки);
• з нестачею їжі птахи мігрують в придатніші місця (птахи летять у вирій);
• активне переміщення різними способами наземних тварин в пошуках їжі;
• здатність до польоту птахів, комах, летючих мишей;
• дихання киснем атмосфери;
• зимова сплячка, заціпеніння тварин;
• складніша поведінка;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні;
• підтримання температури тіла (багато теплокровних тварин, гріються на сонці плазуни, взимку збільшення підшерстку звірів та пуху птахів);
• потовиділення для охолодження;
• мешканці мають внутрішню опору для підтримки тіла;
• пристосовані до добового ритму (активні частину доби, в іншу відпочивають).

ПРИСТОСУВАННЯ РОСЛИН до наземно-повітряного середовища:
• пристосування до температурних умов (для зменшення випаровування взимку листяні дерева восени скидають листя, відмирає наземна частина трав);
• у деяких рослин плоди і насіння поширюється вітром або тваринами (кульбаба, липа, реп'ях, птахи розносять насіння, поїдаючи плоди);
• дихання киснем атмосфери;
• рослинність лісу формує яруси;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (довге коріння, дрібне листя, колючки в посушливих районах, широке листя у вологих районах);
• ввечері деякі рослини закривають квітки;
• випаровування води з листків для охолодження;
• раннє цвітіння лісових трав;
• спрямування листків до світла, у тіні горизонтальне розташування листків для кращого потрапляння світлових променів. 

Форма дзьоба птаха показує, чим він живиться:
• короткий і товстий дзьоб для насіння (снігур, горобець, кури);
• гострий загнутий донизу міцний дзьоб допомагає хижакам розривати здобич (яструб, орел, сова, сокіл);
• довгий прямий, іноді трохи загнутий до гори дзьоб для слизької здобичі – риб, жаб (лелека, бузьок);
• короткий та широкий для ловлі на льоту комах (ластівка).

Немає коментарів:

Дописати коментар