Отже, що таке – природне угрупування?
Природне угруповання — це сукупність рослин,
тварин і мікроорганізмів, які пристосувалися до умов життя на відповідній
території і впливають одні на одних та на навколишнє середовище. У ньому
здійснюється й підтримується кругообіг речовин. Можна виділити різномасштабні
природні угруповання — материк, океан, ліс, луку, тайгу, степ, пустелю, ставок,
озеро. Дрібніші природні угруповання входять до більших. Людина створює штучні
угруповання, наприклад поля, сади, акваріуми.
Кожному природному угрупованню властиві
різноманітні взаємозв’язки: за живленням, місцем життя тощо.
Що є основною формою зв'язків між
організмами?
Основна форма зв’язків між організмами в
природному угрупованні — це зв’язки живлення. Початковою, вихідною ланкою в
будь-якому природному угрупованні, первісним джерелом нагромадження енергії є
рослини. Тільки вони, використовуючи й акумулюючи енергію Сонця, з мінеральних
речовин, що є в ґрунті чи воді, та вуглекислого газу утворюють органічні
речовини. Рослинами живляться рослиноїдні безхребетні й хребетні тварини. А
ними в свою чергу живляться м’ясоїдні тварини — хижаки. Так у природних
угрупованнях виникають зв’язки «живлення, ланцюг живлення: рослини —
рослиноїдні тварини — м’ясоїдні тварини (хижаки). Іноді цей ланцюг
ускладнюється: першими хижаками можуть живитися другі, а ними — треті.
Наприклад, гусінь поїдає рослини, а її поїдають хижі комахи, які є їжею для
комахоїдних птахів, на яких у свою чергу полюють хижі птахи.
Нарешті, до складу природного угруповання
входять ще різні організми, які живляться відходами: відмерлими рослинами чи
їхніми частинами (гілками, листям), трупами загиблих тварин, екскрементами. Це
жуки -гробарики, дощові черв’яки. Але основну роль у розкладанні органічних
речовин відіграють цвілеві гриби та бактерії. Саме вони доводять розклад
органічних речовин до мінеральних, які знову можуть бути використані рослинами.
Отже, в природних угрупованнях відбувається кругообіг речовин.
Які ще зв'язки між організмами існують в
природних угрупуваннях?
Крім зв’язків живлення, у природних
угрупованнях існують ще й інші зв’язки. Зокрема, рослини в будь-якому місці
створюють особливий мікроклімат. Різні фактори неживої природи — температура,
вологість, освітленість, рух повітря або води — під пологом рослин помітно
відрізняються від тих, що характерні для тієї чи іншої місцевості. Зміна цих
факторів під прикриттям рослин завжди менш різка, ніж на відкритому просторі.
Наприклад, у лісі вдень прохолодніше, більше вологи й свіжіше повітря, а вночі
тепліше й затишніше, ніж у полі, де нема дерев. Навіть на луці, вкритій тільки
травою, температура й вологість на поверхні інші, ніж на голій землі. До того
ж, тільки рослинний покрив уберігає ґрунт від ерозії — розпилення й розмивання.
Природно, що від мікроклімату залежать і
видовий склад, і життєдіяльність тварин, які населяють дане угруповання. Кожний
вид тварин вибирає для себе такі місця, де є не тільки достатня кількість їжі,
а й відповідна температура повітря, освітленість, умови для влаштування гнізд
та нір.
Чи впливають тварини в природних угрупуваннях
на рослини?
Зі свого боку тварини в природних
угрупованнях теж впливають на рослинність. Багато квіткових рослин запилюються
комахами, іноді навіть якимись певними видами, без яких вони не можуть
розмножуватися. Тварини розповсюджують насіння деяких рослин. Чимало тварин,
насамперед дощові черв’яки, розпушують ґрунт, завдяки чому в нього легше і
глибше проникають вода та повітря і швидше розкладаються органічні рештки.
Вище сказане пояснює чому природні
угрупування поділяють, в свою чергу, на тваринні угрупування та рослинні
угрупування..
Що є основною ознакою рослинного угрупування?
Однією із ознак рослинного угрупування є
ярусність: рослини різної висоти розташовують свої надземні органи на різних рівнях, частково
перекриваючи один одного. Різні рослинні угрупування характеризуються різним
числом ярусів. У сосновому лісі може бути від двох до п'яти ярусів. Але число
ярусів може бути і більшим. Число ярусів
збільшується із збільшенням числа видів, поліпшенням умов існування, віком
угрупування.
Одноярусних рослинних угрупувань не буває.
Крім надземної існує підземна ярусність:
розташування кореневої системи різних видів на різній глибині.
Дайте визначення поняттям:
а) угрупування;
б) чинники живої природи;
в) харчові зв'язки або ланцюги живлення;
Грунтове середовище життя
Опрацювати матеріал
Водне середовище життя
НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ, ЙОГО ХАРАКТЕРНІ
ОСОБЛИВОСТі
СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЯ – це все, що оточує організм (умови, в яких живуть організми).
НАЗЕМНО-ПОВІТРЯНЕ СЕРЕДОВИЩЕ найрізноманітніше за своїми умовами (освітленість, температура, зволоженість, наявність повітря), тому завдяки сприятливим умовам світ його мешканців різноманітний.
Комахи і птахи певний час використовують повітряні течії для переміщення, а потім шукають опору наземній поверхні.

РОЛЬ ЧИННИКІВ НЕЖИВОЇ ПРИРОДИ:
Чинник | Вплив |
світло | відчувається при зміні дня та ночі |
температура | зміна температури зі зміною дня і ночі, порами року |
вологість | розрізняють посушливі райони та добре зволожені |
газовий склад повітря | забруднюється шкідливими викидами |
ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ наземно-повітряного середовища:
• достатньо світла і повітря;
• значні зміни температури упродовж доби і протягом року (відчутними є добові і сезонні коливання температури);
• водозабезпеченість залежить від опадів;
• тварини для орієнтації у просторі добре використовують органи зору, слуху, нюху;
• тварини бігають за допомогою кінцівок (олень, кінь, собака, вовк), стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок (жаба, кенгуру, зелений коник, заєць, тушканчик), повзають за рахунок хвилеподібних вигинів тіла (вуж, гадюка, змія).
• до польоту здатні птахи, комахи, білки-летяги, кажани.
Способи руху тварин наземно-повітряного середовища.
Способи руху | Приклади тварин | Пристосування |
Біг
| Лисиця, вовк, кінь, олень, собака, кіт | Бігають за допомогою кінцівок |
Стрибки
| Кенгуру, тушканчик, коник, жаби, заєць | Стрибають за допомогою сильних і довших задніх кінцівок |
Політ
| Птахи, кажани, комахи, білки-летяги | Літають за допомогою крил, крилоподібних кінцівок |
Повзання
| Вуж, гадюка, змія | Повзають за рахунок хвилеподібних вигинів тіла |
Основні особливості наземно-повітряного середовища: достатньо світла і повітря, дуже різноманітні зволоженість і температура повітря.
ПРИСТОСУВАННЯ ТВАРИН до наземно-повітряного середовища:
• більшість тварин мають добре розвинені органи зору;
• добре орієнтування за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху;
• спілкування за допомогою звуків;
• у спеку тварини ховаються в нори (скорпіон, павуки тарантул і каракурт, ховрахи, миші полівки);
• з нестачею їжі птахи мігрують в придатніші місця (птахи летять у вирій);
• активне переміщення різними способами наземних тварин в пошуках їжі;
• здатність до польоту птахів, комах, летючих мишей;
• дихання киснем атмосфери;
• зимова сплячка, заціпеніння тварин;
• складніша поведінка;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні;
• підтримання температури тіла (багато теплокровних тварин, гріються на сонці плазуни, взимку збільшення підшерстку звірів та пуху птахів);
• потовиділення для охолодження;
• мешканці мають внутрішню опору для підтримки тіла;
• пристосовані до добового ритму (активні частину доби, в іншу відпочивають).
ПРИСТОСУВАННЯ РОСЛИН до наземно-повітряного середовища:
• пристосування до температурних умов (для зменшення випаровування взимку листяні дерева восени скидають листя, відмирає наземна частина трав);
• у деяких рослин плоди і насіння поширюється вітром або тваринами (кульбаба, липа, реп'ях, птахи розносять насіння, поїдаючи плоди);
• дихання киснем атмосфери;
• рослинність лісу формує яруси;
• пристосування до підтримання вологи на сталому рівні (довге коріння, дрібне листя, колючки в посушливих районах, широке листя у вологих районах);
• ввечері деякі рослини закривають квітки;
• випаровування води з листків для охолодження;
• раннє цвітіння лісових трав;
• спрямування листків до світла, у тіні горизонтальне розташування листків для кращого потрапляння світлових променів.
Форма дзьоба птаха показує, чим він живиться:
• короткий і товстий дзьоб для насіння (снігур, горобець, кури);
• гострий загнутий донизу міцний дзьоб допомагає хижакам розривати здобич (яструб, орел, сова, сокіл);
• довгий прямий, іноді трохи загнутий до гори дзьоб для слизької здобичі – риб, жаб (лелека, бузьок);
• короткий та широкий для ловлі на льоту комах (ластівка).
Немає коментарів:
Дописати коментар